АДВОКАТСЬКЕ ОБ`ЄДНАННЯ "ПРИОРІТЕТ"

Телефон

(067) 61-90-444

Загальним правилом, учасники господарських відносин, що порушили права або законні інтереси інших суб’єктів, зобов’язані поновити їх, не чекаючи пред’явлення їм претензії чи звернення до суду. Проте, на жаль, дане правило не завжди виконується суб’єктами господарювання, внаслідок чого виникає необхідність пред’явлення до порушника претензії або звернення до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Сукупність заходів, що підлягають здійсненню підприємствами та організаціями, права яких порушені, для безпосереднього вирішення спорів, що виникли з підприємствами та організаціями, які порушили майнові права та інтереси, до звернення з позовом до суду,в господарському праві отримали назву «досудове врегулювання господарських спорів».

Досудове врегулювання господарських спорів має як позитивні, так і негативні риси.

Позитивні риси полягають у наступному:

  • по-перше, досудове врегулювання покликане забезпечити якомога швидше відновлення порушених прав суб’єктів господарювання;
  • по-друге, воно сприяє виявленню й усуненню причин та умов виникнення господарських правопорушень;
  • по-третє, досудове врегулювання сприяє організації та підвищенню рівня укладення та виконання господарських договорів.

Проте,досудове врегулювання господарських спорів має й негативні наслідки. Зокрема, пред’явлення претензії підприємству-правопорушнику слугує своєрідним попередженням його про можливе звернення до суду і притягнення до відповідальності. Отримавши таке попередження, частина правопорушників приховує майно, грошові кошти, намагаючись уникнути відповідальності, а то й взагалі припиняє свою господарську діяльність.

Відповідно до частини 3 статті 5 ГПК України порядок досудового врегулювання спорів визначається вказаним Кодексом, якщо інший порядок не встановлено діючим на території України законодавством, яке регулює конкретний вид господарських відносин.

Згідно з частиною 5 статті 5 ГПК України порядок досудового врегулювання господарських спорів не поширюється на наступні спори:

1) про визнання договорів недійсними;

2) про визнання недійсними актів державних та інших органів, підприємств та організацій, які не відповідають законодавству і порушують права т охоронювані законом інтереси підприємств та організацій;

3) про стягнення заборгованості за опротестованими векселями;

4) про стягнення штрафів Національним банком України з банків та інших
фінансово-кредитних установ;

5) про звернення стягнення на заставлене майно.

Обов’язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб’єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов’язком особи, яка потребує такого захисту.

Право на судовий захист не позбавляє суб’єктів правовідносин можливості досудового врегулювання спорів. Це може бути передбачено цивільно-правовим договором, коли суб’єкти правовідносин добровільно обирають засіб захисту їхніх прав. Досудове врегулювання спору може мати місце також за волевиявленням кожного з учасників правовідносин і за відсутності у договорі застереження щодо такого врегулювання спору.

Звернення до суду та участь у вирішенні господарських спорів

Підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб’єктами підприємницької діяльності.

Угода про відмову від права на звернення до господарського суду є недійсною.

Згідно ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами:

  • підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів;
  • державних та інших органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України;
  • прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави;

Господарський суд порушує справи про банкрутство за письмовою заявою будь-кого з кредиторів, боржника.

Господарський суд розглядає справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу виконавчих документів на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України «Про третейські суди».

Згідно ст. 4-1 ГПК України орми господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».